Дмитро Поремський
Рейтинг
-57.71
Сила
0.00

Дмитро Поремський

d-poremskyi1447084140

avatar
Цікаво, що у рубриці «Прямий ефір» головної сторінки мій допис не відображається, хоча перші декілька десятків хвилин від там був. Зараз же видно лише допис попереднього автора. Випадковість? Хтоза…
avatar
Вітаю, Галино! Тема цікава і для фахівців важлива. Прикро, що коментарів обмаль. Декілька думок:

1. Ви точно знаєте, що слово «лате» акцентується на першому складі, але це знання саме по собі доказом бути не може. Колись відомий український мовознавець пан Василь Винницький писав, що в невідмінюваних іменниках іншомовного походження акцентування в цілому відповідає наголошуванню слів тих мов, із яких вони запозичені, проте в деяких випадках на шляху запозичення є мова-посередник, яка наголос зміщує. Справді, італійці наголошують так, як ви, але для українських мовців такий доказ є прескриптивним. Далі.

2. З Ваших слів можна зрозуміти, що факт певного слововживання протягом двох поколінь є достатнім, аби «узаконити» таке слововживання всупереч законам словотворення та чергування звуків, які кажуть, що для появи звука /ч/ треба, щоб у назві був /к/. Пан Антоненко-Давидович назвав би це втратою мовного чуття. Думку пана Пономарева Ви й без мене знаєте. Тут ви стоїте на дескриптивних позиціях. У Києві, до речі, мені іноді здається, що правильний наголос у назві станції «Либідська» роблю я та диктор метро. І це не перебільшення.

Бачите непослідовність? Якщо б погані українські лексикографи врешти почали видавати адекватні часові словники, там би обов´язково мало з´явитися «лате» з наголосом на останньому складі з відповідною приміткою, а за два покоління — вже й без, адже «так люди говорять», а так — ні!